Чи врятують іноземці Україну?

Травень – місяць однієї гучної відставки і одного гучного призначення серед чиновників іноземного походження. Німець Саша Боровик більше не працює у міністерстві економіки, а грузин Михаїл Саакашвілі тепер – губернатор Одещини.

Загадка для українофілів: про кого цитата?

…Не було між ними згоди, а постійні сварки їх ослаблювали. І запросили вони правителя іноземного, який би був чужий для них і зумів би правити ними…

Сьогодні оглядач української політики мав би повне право сказати, що це – про призначення екс-президента Грузії на пост губернатора Одещини. Півроку тому той же оглядач сказав би, що це – про призначення іноземців Наталі Яресько (міністр фінансів, США), Олександра Квіташвілі (міністр охорони здоров’я, Грузія) та Айвараса Абромавичуса (міністр економічного розвитку і торгівлі, Литва). А ще – про цілу команду видатних спеціалістів із країн колишнього радянського блоку, які обійняли різні посади і погодилися працювати радниками при відомствах та міністерствах.

Однак, правильно загадку відгадав би п’ятикласник. Школяр упевнено скаже: це про варязького вождя Рюрика, якого слов’яни запросили княжити. Справа була у дев’ятому столітті, її описав Нестор Літописець, якого називають першим українським істориком за те, що започаткував літописання Київської Русі. Оцінку паралелей між подіями сьогодення і тими, що були понад тисячоліття тому, залишимо історикам. Але кожен, хто колись учився в українській школі, не втримається від саркастичних аналогій. Це не вперше українці покладаються у вирішенні найскладніших внутрішніх проблем на закордонних спеціалістів. Не вистачає духу прийняти непопулярні рішення? Переклади їх на іноземців.

Що роблять «політичні гості» у пост-майданній Україні, які надії на них покладають і чому рік після встановлення нової влади вони опускають руки і покидають пости?

У травні Київ обговорював «відставку» Саші Боровика, німецького юриста із гарвардською освітою, який нещодавно прийняв українське громадянство і кілька місяців працював про боно радником при міністерстві економіки. Відставка у лапках, тому що раптом з’ясувалося, що прем’єр так і не підписав призначення. Боровик пояснював ЗМІ, що мусив витрачати час на непотрібну паперову і бюрократичну роботу, а його заклики про необхідність непопулярних реформ так і лишились не почутими. Абромавичус, міністр економіки і його прямий начальник, прокоментував пізніше, що це була просто кадрова помилка. Потім з’ясувалося, що у минулому німецький експерт був у Москві у школі КДБ, а отже, не може пройти спецперевірку.

Це вже не перший випадок «розчарування» зарубіжних експертів українською системою. Грузинський чиновник Джамбул Ебаноідзе, який отримав українське громадянство, але так і не став радником міністра, вважає, що запрошені реформатори потонули у рутині бюрократії, а система і досі працює за старими правилами, зосередивши усі процеси прийняття рішень в руках міністра. Павло Шеремета, український спеціаліст із заокеанним досвідом та освітою, покинув пост міністра економіки восени, коли заступника призначили без його відома. Шеремета відкрито зізнався: напружені стосунки з прем’єр-міністром та перешкоди у здійсненні реформ стали останньою краплею.

ле найбільше ентузіазму випромінює зараз, мабуть, новопризначений очільник Одещини, колишній президент Грузії Михеїл Саакашвілі. Ентузіазму довкола такої кадрової перестановки було стільки, що коментатори розсипалися і критикою, і жартами. «Поганий той президент, що не хоче стати губернатором». Тож Київ намагається вирахувати, що ж підштовхнуло Порошенка на такий крок – брак кадрів серед українських «еліт», бажання насолити конкурентові, олігархові Коломойському, знявши його ставленика, чи може ще який прихований мотив, а Одеса тим часом спантеличена в остраху і недовірі. Зате новопризначений губернатор уже наобіцяв побороти корупцію, провести радикальні реформи, ба навіть згуртувати такий різнобарвний регіон незважаючи на попередні конфлікти – і взявся до роботи.

«Диванним експертам» (як в Україні називають коментаторів і блогерів за те, що ті лише критикують, не встаючи з диванів) тільки й лишається, що робити ставки, хто кого розчарує першим: черговий іноземець Україну чи навпаки. Хто б не брав на себе ярмо боротьби із системою, завжди є об’єктивні критерії оцінки результатів. Як-от, наприклад, нещодавній саміт Східного партнерства у Ризі, із якого Україна вийшла із критикою роботи над боротьбою з корупцією та виконанням плану дій візової лібералізації – але із наступними траншами на майже два мільярди євро.

Skoro tu jesteś...

...mamy do Ciebie małą prośbę. Żyjemy w dobie poważnych zagrożeń dla pluralizmu polskich mediów. W Kulturze Liberalnej jesteśmy przekonani, że każdy zasługuje na bezpłatny dostęp do najwyższej jakości dziennikarstwa

Każdy i każda z nas ma prawo do dobrych mediów. Warto na nie wydać nawet drobną kwotę. Nawet jeśli przeznaczysz na naszą działalność 10 złotych miesięcznie, to jeśli podobnie zrobią inni, wspólnie zapewnimy działanie portalowi, który broni wolności, praworządności i różnorodności.

Prosimy Cię, abyś tworzył lub tworzyła Kulturę Liberalną z nami. Dołącz do grona naszych Darczyńców!

Wesprzyj Kulturę Liberalną